CH2=CH-*.txt

• зайти на цю сторінку;
• тицьнути на плюсик (+) у лівій частині сторінки;
• далі вас запитають ваш e-mail – введіть його;
• на вказану e-mail-адресу вам прийде лінк, на який треба тицьнути, щоби підтвердити свій голос і переконати систему, що ви не робот.

Нова книга Юрія Іздрика "Таке", яка ще тільки має вийти друком у видавництві "Клуб Сімейного Дозвілля" (обіцяють до Форуму Видавців), вже записана на аудіо й доступна в Інтернеті! Причому начитана не актором, а самим Іздриком - спеціально для проекту МО "Дзиґа" "Живі голоси". 5 годин mp3-версії "Таке" можна скачати хоч вже. Прямо тут.
Щоби видавництву не було так прикро, ми викинули з аудіозапису кілька розділів - яких саме, дізнаєтесь, коли купите книжку :)
А поки що слухайте. Якраз матимете гарну забавку на вихідні.

Про етно-джазовий гурт "ShockolaD" вже пора говорити як про відкриття останнього року. Молода й дуже фахова група, що на двох останніх джазових фестивалях Львова — «JazzBez» та «Флюгерах Львова» — заінтригувала львівську публіку так, що вже зібрала стабільний фан-клуб, зараз дає тур на підтримку альбому «Покоси». Мені вдалося зустрітися з учасниками гурту – Богданою Винницькою, Анастасією Литвинюк та Ігорем Гнидиним й розпитати у них багато особистого, не вказаного у прес-релізах.

- Перше запитання стандартне: як виник гурт "ShockolaD"?
Дана: 2004 року кожен із нас був студентом Музичної академії. Коли я кажу "кожен із нас", то маю на увазі Ігоря Гнидина, нашого барабанщика, Анастасію Литвинюк, піаністку, і себе, Дану Винницьку, вокалістку. Тоді ми вперше відвідали львівський джазовий фестиваль "JazzBez". Почута там музика нас так захопила, що ми розмріялися почати робити щось схоже і шукати однодумців. Так і знайшлися: спершу скомунікувалися Ігор з Настею, потім до них доєдналася я, і так одного разу, п'ять років тому, у червні 2004, ми зійшлися й почали грати стандарт "My funny valentine". Тоді ми грали за розписаними партитурами, ще не вміючи імпровізувати. У нас змінилося кілька контрабасистів. З ними кілька разів повторювалося одне й те ж: після якогось моменту басист виявлявся неспроможний видати потрібну кількість інтелектуально-емоційної напруги, потрібної нашій музиці; тоді на горизонті з'являлася нова фігура. А у серпні до нас приєднався теперішній саксофоніст Володимир Урбан, з яким ми працюємо досі.
Читати далі на ZAXID.NET

Олексій Жупанський. Першими до мене прийдуть діти. Вид-во Жупанських, 2008.
Ти, що прагнеш зрозуміти основи Світобудови, пізнати Істину, збагнути Задуми, а якщо пощастить, можливо, й познайомитися з Творцем, – чи задумувався ти, наскільки можеш розчаруватися, досягши бажаного? Якщо ні, прочитай свіжий роман-антиутопію Олексія Жупанського «Першими до мене прийдуть діти». Мізків він не вправляє і прописних істин не розвінчує, але кілька питань, які ти боявся собі задати, таки спливають на поверхню.
Про престарілого й Бога ми чули вже неодноразово - старий маразматик, що своїм всемогутнім белькотанням відхаркує світи, один потворніший за іншого - ідея давно не нова (чомусь вона йде в ногу з європейською цивілізацією - після Середньовіччя, протягом якого настирний божок претендував на встановлення тотального контролю, його спершу відправили на пенсію деїсти, а потім і взагалі поховав один божевільний філолог, але не про те річ). А ось Бог-студент - це вже цікавіше. Молодий і недосвідчений деміург, який ще не досить володіє сам собою, на пробу пера створює кілька світів, звісно, кривих і неправильних, але вже цілком самостійних. Це останнє - його непростимий злочин, оскільки кожен зі світів досить добре тримається купи, щоб його дірявість не кидалася в очі його мешканцям. Деміурги Єшкілєва були досить відвертими й лінивими, щоб виказувати нехіть до своєї професії, наприклад, однотипними ландшафтами - і були, як мінімум, чесними. Деміург Жупанського за справу взявся із запалом, але до кінця не доробив просто через нефаховість (а про відповідальність перед створеними по молодості не задумувався). Зате честолюбство його розпирає настільки, що він у всіх своїх недосвітах починає активну піар-кампанію імені Себе, в першу чергу, серед дітей...

Передісторія
Власне, їх вважають одними із засновників жанру progressive metal. І це при тому, що донедавна група мала тільки один записаний альбом. Ще в далекому 1993 році «Cynic», посталий на хвилі флоридського death-metal'у, випустив альбом «Focus», виконаний в стилі technical progressive death metal, який одразу завоював визнання навіть серед не особливо прихильних до важкої музики меломанів. А все тому, що Пол Масвідал (Paul Masvidal), лідер групи - взагалі-то викладач джазової гітари. Часто «Focus» навіть називали металічним ф'южном, або подібними термінами-покручами; всі вони були покликані вказати на те, що «Cynic» поєднали досі не поєднане: джазовий спосіб мислення з тезовим саундом. Однак після випуску альбому група розпалася, її учасники продовжили свою кар'єру в таких проектах, як «Atheist», «Portal», «Gordian Knot» та легендарному «Death» Чака Шульдінера, роблячи цікаву, але не проривну музику. І ось навесні цього року з'явилася інформація, що «Cynic» об'єдналися й готують новий альбом.
Читати далі на ZAXID.NET

(r), (p) 1972

-> DOWNLOAD | СКАЧАТЬ <-